кварта
КВА́РТА, и, ж.
1. Міра рідких і сипких тіл (звичайно трохи більша за літр).
[Виборний:] Випили по одній, по другій, по третій .. та вишнівки з кварту укутали (І. Котляревський);
Молодая встала, Взяла кварту оковити Та й почастувала Сердешного невольника (Т. Шевченко);
– То він, ще й не втершися, .. схопив глечик і видудлив із нього, мабуть, із кварту (А. Головко);
Рідкі речовини – воду, молоко, гас, горілку – міряли квартами (кварта дорівнювала двом пляшкам) (з наук. літ.).
2. розм. Те саме, що ку́холь 1.
Микола вхопив кварту й пожбурив нею на шинкаря (І. Нечуй-Левицький);
Він .. зачепив кожухом мідну кварту на ослоні, й вона з брязкотом покотилася по підлозі (В. Кучер);
На площах малеча хоробро плуталася поміж машинами і кіньми, тягаючи за собою повні відра, навперебій простягаючи кожному кварту, зачерпнуту від душі – по самі вінця! (О. Гончар);
Зранку вихиляю кварту молока, мандрую від селища до селища (Є. Пашковський).
3. муз. Четвертий ступінь у діатонічній гамі.
У розділі пальцевої техніки Л. Ревуцький з великою винахідливістю вживає свої улюблені комбінації подвійних нот: терції, кварти, квінти (з наук. літ.);
У розпізнаванні часу виникання тої чи іншої обрядової мелодії на допомогу історії знову приходять ті самі типові ознаки: кварти, квінти й октави (з навч. літ.).
4. іст. Феодальний податок у XVI–XVIII ст. у Польщі, що складав четверту частину прибутків від королівських маєтків на утримання війська.
Під час війни стягувалася “подвійна кварта” (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)