квасець

КВАСЕ́ЦЬ, сцю́, ч., розм.

Щавель.

Вони [діти] нишпорили скрізь за молодою кропивою, чубились під тинами за лободу і квасець (П. Козланюк);

Сергій шваркнув рукою по стеблині кінського квасцю (О. Гончар);

Він трощив листя з дерев, особливо з липи й шовковиці, жував коріння, кору, жолуді, їв слимаків, пташині яйця, часто пасся в траві, вишукуючи там дикий квасець і калачики (В. Шкляр).

Значення в інших словниках

1. квасець — квасе́ць іменник чоловічого роду щавель діал.  Орфографічний словник української мови
2. квасець — див. щавель  Словник синонімів Вусика
3. квасець — -сцю, ч., діал. Щавель.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. квасець — ЩАВЕ́ЛЬ (трав'яниста, перев. багаторічна рослина родини гречкових), КВАСЕ́ЦЬ рідше, КВАСО́К розм., ЩАВІ́Й діал. — Ми-таки навчилися.. вирощувати під рамами ранню редиску, щавель для борщу та зелену цибулю (Є.  Словник синонімів української мови
5. квасець — КВАСЕ́ЦЬ, сцю́, ч., діал. Щавель. Вони [діти] нишпорили скрізь за молодою кропивою, чубились під тинами за лободу і квасець (Козл., Ю. Крук, 1957, 524).  Словник української мови в 11 томах
6. квасець — Квасець, -сця ж. раст. Rumex acetasella.  Словник української мови Грінченка