кваситися
КВА́СИТИСЯ, ква́шуся, ква́сишся; наказ. сп. ква́сься; недок.
1. тільки 3 ос. Ставати квашеним, кислим; киснути.
Чудові літні малосольні огірки! Перекладені в макітрі або в горщику листям хрону, закладені кропом, попроштрикувані ножем, вони квасяться, набираються міцності (Є. Гуцало).
2. Пас. до ква́сити.
Заходиш у ванну, хочеш хоч руки помити – а там шкура якась двомісячної давності в розсолі кваситься (О. Забужко).
3. перен., розм. Бути незадоволеним, мати кислий вираз обличчя.
– Адже ти сама бачиш, що зо мною він веселий, розмовляє, жартує, співає, а з тобою все кваситься і сердиться (І. Франко);
Азов не взятий, військо нудиться, а ти квасишся в роздумах, невгодних ні Богові, ні султану (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)