квасити
КВА́СИТИ, ква́шу, ква́сиш; наказ. сп. квась; недок.
1. що і без прям. дод. Піддавати бродінню, окислювати (овочі, фрукти і т. ін.).
Вона ходила з ним тільки в родини міського духівництва, нудьгуючи з розмов .. й слухаючи поради матушок, як ліпше квасити на зиму яблука й солити огірки (Б. Антоненко-Давидович);
Мати виходить на город з відром або з великою мискою, назбирає огірків і квасить (Є. Гуцало);
* Образно. – В кума Олександра таки без надобності [потреби] стоять стіжки .. Що він, квасити чи солити буде їх? (М. Стельмах);
// Замочувати у воді, якомусь розчині.
Санька тому Львову щодня прав його замазану білизну.., квасив ту білизну в мисках та носив під пазухою до вмивальні, полоскати (І. Багряний);
// Те саме, що дуби́ти 1.
Шкурки білок і ягнят квасять у водному настої вівсяного борошна грубого помелу (з наук. літ.).
2. кого, перен., розм., рідко. Робити кого-небудь пригніченим, незадоволеним.
Все се не то що не поправляло, не підохочувало Івана, а все більше квасило його, знеохочувало до праці, до життя і людей (І. Франко).
3. що і без прям. дод., розм. Розмочувати, розквашувати (землю).
У вересні лили холодні, їдкі, як отрута, дощі, квасили суглинок так, що бик не міг витягнути ратиці (Григорій Тютюнник);
// безос.
– Тут роздощилося, щоденно квасить і квасить, а ти мусиш іти (Ю. Збанацький).
4. жарг. Те саме, що випива́ти 2.
Вони сиділи в компанії і квасили (Ю. Покальчук);
– Власне, був [чоловік] хронічним алкоголіком. Хоч і дуже любив мене. Але квасити любив ще більше (Ю. Андрухович);
– Ну, не знаю, страшно йому .. А випити хочеться. Ну, він і бере відразу два літри. Сидить і квасить (Любко Дереш).
Словник української мови (СУМ-20)