квасити
КВА́СИТИ, ква́шу, ква́сиш; наказ. сп. квась; недок.
1. що і без прям. дод. Піддавати бродінню, окислювати (овочі, фрукти і т. ін.).
Вона ходила з ним тільки в родини міського духівництва, нудьгуючи з розмов .. й слухаючи поради матушок, як ліпше квасити на зиму яблука й солити огірки (Б. Антоненко-Давидович);
Мати виходить на город з відром або з великою мискою, назбирає огірків і квасить (Є. Гуцало);
* Образно. – В кума Олександра таки без надобності [потреби] стоять стіжки .. Що він, квасити чи солити буде їх? (М. Стельмах);
// Замочувати у воді, якомусь розчині.
Санька тому Львову щодня прав його замазану білизну.., квасив ту білизну в мисках та носив під пазухою до вмивальні, полоскати (І. Багряний);
// Те саме, що дуби́ти 1.
Шкурки білок і ягнят квасять у водному настої вівсяного борошна грубого помелу (з наук. літ.).
2. кого, перен., розм., рідко. Робити кого-небудь пригніченим, незадоволеним.
Все се не то що не поправляло, не підохочувало Івана, а все більше квасило його, знеохочувало до праці, до життя і людей (І. Франко).
3. що і без прям. дод., розм. Розмочувати, розквашувати (землю).
У вересні лили холодні, їдкі, як отрута, дощі, квасили суглинок так, що бик не міг витягнути ратиці (Григорій Тютюнник);
// безос.
– Тут роздощилося, щоденно квасить і квасить, а ти мусиш іти (Ю. Збанацький).
4. жарг. Те саме, що випива́ти 2.
Вони сиділи в компанії і квасили (Ю. Покальчук);
– Власне, був [чоловік] хронічним алкоголіком. Хоч і дуже любив мене. Але квасити любив ще більше (Ю. Андрухович);
– Ну, не знаю, страшно йому .. А випити хочеться. Ну, він і бере відразу два літри. Сидить і квасить (Любко Дереш).
Значення в інших словниках
- квасити — ква́сити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- квасити — квашу, квасиш, недок. 1》 перех. Піддавати бродінню, окислювати що-небудь поживне. 2》 перех., перен., розм., рідко. Робити кого-небудь в'ялим, кислим, незадоволеним. Квасити губи — виявляти незадоволення. 3》 неперех., безос., перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- квасити — ква́сити ірон. пиячити (ср)|| = бамбурити Лексикон львівський: поважно і на жарт
- квасити — Шу, -сиш, недок. Пиячити. Думаю про цих людей, які зараз співають, і мені здається, що вони щасливі, залили собі труби і забули про власні мульки; мабуть, сиділи разом веселі, водяру квасили (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
- квасити — (-шу, -сиш) недок.; мол., жрм. Пити алкогольні напої; пиячити. Було, коли я безпробудно квасив, замикали мене кілька разів на п'ятнадцять діб, підмітав з алкашами райцентр, мив содою, що роз'їдала руки, пам'ятник Леніну... Словник жарґонної лексики української мови
- квасити — ква́сити гу́би, зневажл. Виявляти незадоволення, засмучуватися, плакати від чого-небудь. Не квасить Добрість губ, бо із її очей Палає ласка до людей (П. Гулак-Артемовський); Жінкам та дітям можна квасить губи, А не такому гайдуку, як ти (М. Костомаров). Фразеологічний словник української мови
- квасити — КВА́СИТИ (піддавати бродінню, окислювати щось поживне), ПРОКВА́ШУВАТИ. — Док.: поква́сити, проква́сити. Вміють (дочки).. і шити, і варити, і квасити яблука (М. Стельмах). Словник синонімів української мови
- квасити — Ква́сити, ква́шу, ква́сиш; квась, -сьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- квасити — КВА́СИТИ, ква́шу, ква́сиш, недок. 1. перех. Піддавати бродінню, окислювати що-небудь поживне. Квасити капусту можна в дерев’яних бочках і діжках, у скляних, із широкими шийками, балонах (Укр. страви, 1957, 405); Вміють [дочки].. Словник української мови в 11 томах
- квасити — Квасити, -шу, -сиш гл. 1) Квасить. 2) Окислять. 3) — губи. Имѣть кислую мину. Жінкам та дітям можно квасить губи. Сніп. 22. Словник української мови Грінченка