квасолина
КВАСОЛИ́НА, и, ж.
1. Зернина квасолі (у 2 знач.).
Шкарубкими пальцями Уляна вилущила дві квасолини (Григорій Тютюнник);
Зупиняюся, дістаю одну квасолину, обережно надкушую – і аж очі заплющую від нежданої насолоди (А. Дімаров);
* Образно. Зайченя кумедно ворушить рухливою квасолиною носа (М. Стельмах);
* У порівн. Дві сльози, наче дві квасолини, викотилися з її очей (Панас Мирний).
2. збірн., розм. Те саме, що квасо́ля 2.
Нащо ж я ту квасолину на базар возила, нащо ту копієчку торгувала, а моїй подружці дорогенькій оченяток не закрила (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)