кватирочка

КВАТИ́РОЧКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до квати́рка 2, 3.

Ой, ждала я, ждала, Всю нічку не спала, Кватирочки повідчиняла (з народної пісні);

– А я шовком вишиваю, В кватирочку виглядаю (Т. Шевченко);

– Мамо! – обізвалась нишком Нимидора, підвівшись з постелі. – Чи чуєте? Хтось стукає в кватирочку... (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. кватирочка — квати́рочка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. кватирочка — -и, ж. Зменш. до кватирка 2), 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кватирочка — КВАТИ́РОЧКА, и, ж. Зменш. до квати́рка 2, 3. Ой, ждала я, ждала, Всю нічку не спала, Кватирочки повідчиняла (Укр.. лір. пісні, 1958, 120); — А я шовком вишиваю, В кватирочку виглядаю (Шевч., І, 1951, 129).  Словник української мови в 11 томах
4. кватирочка — Кватирочка, -ки ж. 1) ум. отъ кватира. 2) ум. отъ кварта. Гей поставлю я кватирочку меду, таки тебе з розумоньку зведу. Чуб. V. 347. Возьми собі кватирочку та йди додомочку, та й вдома напийся та й не волочися. Грин. III. 323.  Словник української мови Грінченка