кватирувати
КВАТИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.
Те саме, що квартирува́ти 1.
Тут жив собі міщанин, що в його кватирував о. Яким ще семінаристом (А. Свидницький);
Кватирував Павло в знайомих і жив добре. Війна мало дошкуляла йому (У. Самчук).
Словник української мови (СУМ-20)