квацати

КВА́ЦАТИ, аю, аєш, КВА́ЦЯТИ, яю, яєш, недок.

1. що чим і без дод., розм. Розмазувати що-небудь.

Ото не їсть, а тільки квацяє (Сл. Б. Грінченка).

2. кого. Попадати в когось м'ячем або торкатися когось рукою, граючи в квача, гилку і т. ін.; мазати (у 6 знач.).

У грі в квача не можна квацати гравця через стільці – вони немовби цільні колони (із журн.).

◇ (1) Ква́цати (ква́цяти) дьо́гтем кого, що – ганьбити, обмовляти і т. ін.

Колись він умів гнути чи пригинати добрих майстрів.., а тепер доводилося задовольнятися тим, що їхню славу квацяв дьогтем... (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. квацати — ква́цати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. квацати — див. мазати  Словник синонімів Вусика
3. квацати — -аю, -аєш і квацяти, -яю, -яєш, недок. 1》 перех. і неперех., розм. Розмазувати що-небудь. 2》 перех. Попадати в когось м'ячем або торкатися когось рукою, граючи в квача, гилку тощо; мазати (у 6 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. квацати — ква́цати (ква́цяти) дьо́гтем кого, що, згруб. Ганьбити, обмовляти і т. ін. Колись він умів гнути чи пригинати добрих майстрів.., а тепер доводилося задовольнятися тим, що їхню славу квацяв дьогтем... (М. Стельмах).  Фразеологічний словник української мови
5. квацати — КВА́ЦАТИ, аю, аєш і КВА́ЦЯТИ, яю, яєш, недок. 1. перех. і неперех., розм. Розмазувати що-небудь. Ото не їсть, а тільки квацяє (Сл. Гр.); *Образно.  Словник української мови в 11 томах