квацати

КВА́ЦАТИ, аю, аєш і КВА́ЦЯТИ, яю, яєш, недок.

1. перех. і неперех., розм. Розмазувати що-небудь.

Ото не їсть, а тільки квацяє (Сл. Гр.);

*Образно. Колись він умів гнути чи пригинати добрих майстрів і розумників, а тепер доводилося задовольнятися тим, що їхню славу квацяв дьогтем (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 49).

2. перех. Попадати в когось м’ячем або торкатися когось рукою, граючи в квача, гилку тощо; мазати (у 6 знач.).

Значення в інших словниках

1. квацати — ква́цати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. квацати — див. мазати  Словник синонімів Вусика
3. квацати — -аю, -аєш і квацяти, -яю, -яєш, недок. 1》 перех. і неперех., розм. Розмазувати що-небудь. 2》 перех. Попадати в когось м'ячем або торкатися когось рукою, граючи в квача, гилку тощо; мазати (у 6 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. квацати — КВА́ЦАТИ, аю, аєш, КВА́ЦЯТИ, яю, яєш, недок. 1. що чим і без дод., розм. Розмазувати що-небудь. Ото не їсть, а тільки квацяє (Сл. Б. Грінченка). 2. кого. Попадати в когось м'ячем або торкатися когось рукою, граючи в квача, гилку і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
5. квацати — ква́цати (ква́цяти) дьо́гтем кого, що, згруб. Ганьбити, обмовляти і т. ін. Колись він умів гнути чи пригинати добрих майстрів.., а тепер доводилося задовольнятися тим, що їхню славу квацяв дьогтем... (М. Стельмах).  Фразеологічний словник української мови