Неправильно-правильно: Довідник з українського слововживання
Значення в інших словниках
кватирувати —
кватирува́ти дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
кватирувати —
-ую, -уєш, недок., розм. Наймати кватиру (у 1 знач.), жити, мешкати на кватирі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кватирувати —
КВАТИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Те саме, що квартирува́ти 1. Тут жив собі міщанин, що в його кватирував о. Яким ще семінаристом (А. Свидницький); Кватирував Павло в знайомих і жив добре. Війна мало дошкуляла йому (У. Самчук).
Словник української мови у 20 томах
кватирувати —
КВАРТИРУВА́ТИ розм. (мешкати в найманій квартирі), КВАРТИРУВА́ТИСЯ розм., КВАТИРУВА́ТИ розм., КОМОРУВА́ТИ діал., КОМО́РИТИ діал. Мати згодом переїхала на село до брата, а Філько пішов квартирувати до того двірника...
Словник синонімів української мови
кватирувати —
КВАТИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Наймати кватиру (у 1 знач.), жити, мешкати на кватирі. Тут жив собі міщанин, що в його кватирував о. Яким ще семінаристом (Свидн., Люборацькі, 1955, 148).
Словник української мови в 11 томах
кватирувати —
Кватирува́ти, -ру́ю, -єш гл. 1) Квартировать. В його кватирував о. Яким ще семинаристом. Св. Л. 216. 2) Стоять постоемъ. В неділю рано стало світати, стали ся жовніри кватирувати. Гол. І. 147. Москаль, що кватирував у нас. Г. Барв. 425.
Словник української мови Грінченка