квацьонути

КВАЦЬОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод., розм.

Однокр. до ква́цяти 1.

Кинув [Шугайло] олівець, схопив пензля і жирно квацьонув просто посеред картини (Ю. Бедзик).