квитанція
КВИТА́НЦІЯ, ї, ж.
Офіційна розписка встановленої форми про прийняття грошей, документів, цінностей і т. ін.
Сьогодні я вислала вінок на твоє ймення.., оце посилаю квитанцію (Леся Українка);
Дівчата ночами стерегли буряки в полі, самі супроводжували машини до заводу, при них важили й записували в квитанцію (В. Кучер);
Протяг на миснику гортав сільрадівські квитанції про сплату податків (Є. Пашковський);
Вадим сказав, що йому би більше пасувало віддавати господині в руки сто доларів і щоби вона сама оплачувала усі квитанції (В. Хрущак).
(1) Хлі́бна квита́нція, іст. – документ про здачу ким-небудь зерна державі.
Дивилась [мати] на ікону в кутку, а бачила за нею Вутаньчину хлібну квитанцію. Добре зробила дочка. Треба, треба помагати .. Був би в неї зараз хоч який-небудь лишок – все б віддала на республіку (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)