квінта
КВІ́НТА, и, ж., муз.
1. П'ятий ступінь діатонічної гами.
Характеристика турків подається в опері “Запорожець за Дунаєм” в умовно-орієнтальному .. плані: пусті квінти в басі, коротка мелодична фраза (з наук. літ.);
// Інтервал, що має п'ять ступенів звукоряду.
Мелодійна лінія думи переважно спадного характеру: вгору вона йде скоками, що сягають до інтервалу квінти (з навч. літ.).
2. Перша струна скрипки (мі) та деяких інших музичних інструментів, що дає найвищий тон.
Квінта є найтоншою з чотирьох струн скрипки (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)