кедрина
КЕДРИ́НА, и, ж.
1. Те саме, що Ке́дро́ва со́сна́ (див. со́сна́); кедр (у 2 знач.).
Уже дихнув [вітер], але ще не злобно .. – а вже в'ється кедрина, що високо, вище всіх стала (Г. Хоткевич);
Є й мигдаль ясно-зелений, .. І акація рожева, І смолистая кедрина (А. Кримський);
Маленький смугастий звірок, що сидів собі навпочіпки на поваленій кедрині проти сонечка.., раптом нашорошився (І. Багряний);
* У порівн. Як та кедрина, як та царівна лісів і полонин, стояла Танасійова Марічка в колі дівчат (А. Крушельницький).
2. Кедровий ліс, кедрові зарості.
Він розставляв сильця проміж гілля кедрини й ожинові корчі (К. Гриневичева);
Там, у стрімких горах, де поросла кедрина, Стрічає клекотом мене сім'я орлина (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)