кедрина
КЕДРИ́НА, и, ж.
1. Те саме, що Ке́дро́ва со́сна́ (див. со́сна́); кедр (у 2 знач.).
Уже дихнув [вітер], але ще не злобно .. – а вже в'ється кедрина, що високо, вище всіх стала (Г. Хоткевич);
Є й мигдаль ясно-зелений, .. І акація рожева, І смолистая кедрина (А. Кримський);
Маленький смугастий звірок, що сидів собі навпочіпки на поваленій кедрині проти сонечка.., раптом нашорошився (І. Багряний);
* У порівн. Як та кедрина, як та царівна лісів і полонин, стояла Танасійова Марічка в колі дівчат (А. Крушельницький).
2. Кедровий ліс, кедрові зарості.
Він розставляв сильця проміж гілля кедрини й ожинові корчі (К. Гриневичева);
Там, у стрімких горах, де поросла кедрина, Стрічає клекотом мене сім'я орлина (М. Рильський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кедрина — кедри́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кедрина — -и, ж. 1》 Кедрове дерево, кедр. 2》 Кедровий ліс, кедрові зарості. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кедрина — Кедри́на, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кедрина — КЕДРИ́НА, и, ж. 1. Кедрове дерево, кедр. Є й мигдаль ясно-зелений,.. І акація рожева, І смолистая кедрина (Крим., Вибр., 1965, 37); Уже дихнув [вітер], але ще не злобно..— а вже в’ється кедрина, що високо, вище всіх стала (Хотк. Словник української мови в 11 томах
- кедрина — Кедрина, -ни ж. Кедръ; кедровое дерево. Треба браття товаришу кедрину тесать. Федьк. Ой умру, мій миленький, умру, — зроби мені кедровую труну! — Ой де ж, мила, кедрини достати? Будеш, мила, і в сосновій лежати. Мет. 267. Словник української мови Грінченка