кемпінг
КЕ́МПІНГ, у, ч.
Табір, база для туристів, перев. тих, хто пересувається власним транспортом.
Не хотілося Валерієві згадувати, як вони з товаришем на світанку непомітно покинули кемпінг і махнули в гори. Та так махнули, що потім їх ледве знайшли з допомогою вертольота (М. Білкун);
У центрі міста на території двадцяти гектарів буде створено паркову зону, з'являться тенісні корти, готелі й кемпінги (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)