кермовий
КЕРМОВИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до кермо́.
У його [нього] на грудях витатуіроване [витатуйоване] кермове колесо з двома прапорами (Остап Вишня);
Таке дерево гнуте можна на кермове колесо згинати або на луки брати – летітиме стріла як треба (Ю. Яновський);
Поміж іншого причандалля на кермовій панельці в нього був іще й компас, тож навіть у випадку негоди напрямок не втратиться (І. Карпа).
2. у знач. ім. кермови́й, во́го, ч. Моряк, який править кермом.
Від нього перепадало всім: і мотористам, і кермовим, і комендорам (Д. Ткач);
Кермовий повів свій човен у відкрите море, щоб допомогти тим, хто ще тримався на хвилях (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)