кермовий
КЕРМОВИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до кермо́.
У його на грудях витатуіроване [витатуйоване] кермове колесо з двома прапорами (Вишня, І, 1956, 184).
2. у знач. ім. кермови́й, во́го, ч. Той, хто править кермом.
Від нього перепадало всім: і мотористам, і кермовим, і комендорам (Ткач, Моряки, 1948, 24).
Словник української мови (СУМ-11)