кетяг
КЕ́ТЯГ, рідко КИ́ТЯГ, а, ч.
Пучок ягід або квітів на одній гілці, стеблині; китиця (у 3 знач.), гроно.
Із-за темного дуба то калинова вітка витягнеться й червоний китяг ягід горить, як жар, то колюча гайова рожа покаже дрібні листочки й пахучу квіточку (Марко Вовчок);
Кущі винограду облипли блідо-зеленими кетягами, кукурудза по ланах розпустила коси (М. Коцюбинський);
Попід стелею крутилася виноградова галузка з вусиками. Де-не-де жовті, аж золоті, й сині, аж чорні, китяги геть уділ позвисали (Б. Лепкий);
Журно схиляв на цвинтарі одцвілі кетяги бузок (Б. Антоненко-Давидович);
На виноградниках по півпуда кетягів на кожному кущі, в саду – гілля гнеться під плодами, мусимо підпирати (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)