кетяг
КЕ́ТЯГ, рідко КИ́ТЯГ, а, ч. Пучок ягід або квітів на одній гілці, стеблині; китиця (у 3 знач.), гроно.
Із-за темного дуба то калинова вітка витягнеться й червоний китяг ягід горить, як жар, то колюча гайова рожа покаже дрібні листочки й пахучу квіточку (Вовчок, І, 1955, 100);
Під вікном школи зеленіли густі кущі. Досить простягти руку і можна вже гратися кетягами бузку (Панч, Іду, 1946, 82);
// Волоть, волоття.
Кущі винограду облипли блідо-зеленими кетягами, кукурудза по ланах розпустила коси (Коцюб., І, 1955, 245).
Словник української мови (СУМ-11)