кидьма

КИДЬМА́, присл.

Те саме, що кидко́м.

Кидьма кинувши сумочку чоловікові, вона нахилилась над збитим (О. Гончар);

// у знач. пред.

В хаті все кидьма. Досі і в печі погасло! (Григорій Тютюнник).