кипчаки

КИПЧАКИ́, і́в, мн. (одн. кипча́к, а́, ч.).

Те саме, що по́ловці.

Мов сон, пройшли сармати, готи, гуни, авари, печеніги, кипчаки (В. Чемерис);

Оторопілий старий зрештою подав голос: – Ти хто? Кипчак? Що балакаєш по-нашому (В. Малик);

Половцями наші предки називали кипчаків, тюркомовні племена, що кочували в степу (полі) між Волгою та Дунаєм. Пізніше мешканців степу стали називати степовиками, степняками (з наук. літ.);

* У порівн. Моргай – невисокий, чорний, як кипчак, стояв глевтякувато, невміло, розкарячивши звиклі охоплювати кінські боки ноги (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. кипчаки — -ів, мн. (одн. кипчак, -а, ч.). Народ тюркського походження, відомий в Європі під назвою половців.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. кипчаки — Тюркські кочові плeмeна, що пeрeсeлилися з району вeрxнього Іртиша у стeпи нинішнього Казаxстану і Пд. Росії; у 1-ій полов. XIII ст. підкорeні монголами; зx. гілка к. у руськиx джeрeлаx звeться половцями, а в зx.-європ. — куманами.  Універсальний словник-енциклопедія
3. кипчаки — КИПЧАКИ́, і́в, мн. (одн. кипча́к, а́, ч.). Народ тюркського походження, відомий в Європі під назвою половців.  Словник української мови в 11 томах