кип'ятити
КИП'ЯТИ́ТИ, ячу́, яти́ш, недок., що і без прям. дод.
Нагріваючи рідину, доводити її до кипіння.
Олію, дьоготь кип'ятили, Живицю, олово топили (І. Котляревський);
Іриней .. ходив за ними [лікарськими травами] кудись далеко в ліс, а потім кип'ятив, сушив, розтирав (П. Кочура);
Хотілось їсти та ще більше хотілось пити. Двічі кип'ятили чай, їжі не варили, а просто їли пироги й морожене сире м'ясо (І. Багряний);
Цілу ніч він кип'ятить буйволяче молоко, знімає з нього жирні шкуринки (П. Загребельний);
– Ти й вариш тут? – спитала Ревека, ставши при входi до печери i дивлячись на казанок, у якому я кип'ятив вiдвар з вишневих прутiв (Р. Андріяшик);
// Тримати в киплячій рідині для надання певних властивостей, дезінфекції і т. ін.
Кип'ятить Вона укинула стальне начиння (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)