кисло-солодкий

КИ́СЛО-СОЛО́ДКИЙ, а, е.

Який має кислуватий і солодкуватий смак; винний (див. ви́нний² 2).

Він робив тоді в кооперації і, коли починалася косовиця, ставив на воза баняк кисло-солодкого морсу, що його сам набовтував з криничної води та порошку, ящик полив'яних медяників, мішечок із ситцем та заполоччю, саджав між того добра шестилітню Марію і їхав на луги (В. Дрозд);

Допивши останні краплі кисло-солодкого трунку, я поставив келих (О. Шугай);

* Образно. Зайнятий справами або приємною розмовою з такою дівчиною, яка не скиглить, не страждає, не розводить кисло-солодкі сентименти, зрозуміло? (В. Владко).

Значення в інших словниках

1. кисло-солодкий — ки́сло-соло́дкий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кисло-солодкий — див. кислий  Словник синонімів Вусика
3. кисло-солодкий — -а, -е. Який має кислуватий і солодкуватий смак; винний (див. винний II 2)).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кисло-солодкий — II. ВИ́ННИЙ (який має трохи кислий смак), КИСЛУВА́ТИЙ, КИ́СЛО-СОЛО́ДКИЙ. Яблуко "Юрій Гагарін" приємне на смак, винне, солодкувате (з газети); Кислуваті й приємні на смак ягоди (брусниці) вживають сирими, квашеними..  Словник синонімів української мови
5. кисло-солодкий — КИ́СЛО-СОЛО́ДКИЙ, а, е. Який має кислуватий і солодкуватий смак; винний ( див. ви́нний² 2). Особливо поживні страви: карасі в сметані, короп в кисло-солодкій підливі та ін. (Укр. страви, 1957, 23).  Словник української мови в 11 томах