кисло
КИ́СЛО.
Присл. до ки́слий 1–3.
Боліла голова. В роті було кисло й гидко (З. Тулуб);
Ліда знову прихильно нагнула головку .. і розтягла кисло свої широкі, бліді уста (М. Коцюбинський);
Службовець кисло посміхнувся куточком тонких губів (Б. Антоненко-Давидович);
– Чому ви сьогодні такий сумний? Що з вами сталося? – запитала вона Чайку, коли той досить кисло відповів на її привітання (Д. Бузько).
Словник української мови (СУМ-20)