нар. Кисло. Хоч кисло, хоч прісно — усе умісто. посл.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
кисло —
ки́сло прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
кисло —
Присл. до кислий 1-3).
Великий тлумачний словник сучасної мови
кисло —
КИ́СЛО. Присл. до ки́слий 1–3. Боліла голова. В роті було кисло й гидко (З. Тулуб); Ліда знову прихильно нагнула головку .. і розтягла кисло свої широкі, бліді уста (М. Коцюбинський); Службовець кисло посміхнувся куточком тонких губів (Б.
Словник української мови у 20 томах
кисло —
КИ́СЛО. Присл. до ки́слий 1-3. Боліла голова. В роті було кисло й гидко (Тулуб, Людолови, І, 1957, 459); Ліда знову прихильно нагнула головку.. і розтягла кисло свої широкі, бліді уста (Коцюб., II, 1955, 386).
Словник української мови в 11 томах