кисло

КИ́СЛО. Присл. до ки́слий 1-3.

Боліла голова. В роті було кисло й гидко (Тулуб, Людолови, І, 1957, 459);

Ліда знову прихильно нагнула головку.. і розтягла кисло свої широкі, бліді уста (Коцюб., II, 1955, 386).

Значення в інших словниках

1. кисло — ки́сло прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. кисло — Присл. до кислий 1-3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кисло — КИ́СЛО. Присл. до ки́слий 1–3. Боліла голова. В роті було кисло й гидко (З. Тулуб); Ліда знову прихильно нагнула головку .. і розтягла кисло свої широкі, бліді уста (М. Коцюбинський); Службовець кисло посміхнувся куточком тонких губів (Б.  Словник української мови у 20 томах
4. кисло — Кисло нар. Кисло. Хоч кисло, хоч прісно — усе умісто. посл.  Словник української мови Грінченка