1. Словник української мови у 20 томах

кисло

КИ́СЛО.

Присл. до ки́слий 1–3.

Боліла голова. В роті було кисло й гидко (З. Тулуб);

Ліда знову прихильно нагнула головку .. і розтягла кисло свої широкі, бліді уста (М. Коцюбинський);

Службовець кисло посміхнувся куточком тонких губів (Б. Антоненко-Давидович);

– Чому ви сьогодні такий сумний? Що з вами сталося? – запитала вона Чайку, коли той досить кисло відповів на її привітання (Д. Бузько).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кисло — ки́сло прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. кисло — Присл. до кислий 1-3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кисло — КИ́СЛО. Присл. до ки́слий 1-3. Боліла голова. В роті було кисло й гидко (Тулуб, Людолови, І, 1957, 459); Ліда знову прихильно нагнула головку.. і розтягла кисло свої широкі, бліді уста (Коцюб., II, 1955, 386). Словник української мови в 11 томах
  4. кисло — Кисло нар. Кисло. Хоч кисло, хоч прісно — усе умісто. посл. Словник української мови Грінченка