китайський
КИТА́ЙСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до кита́йці і Китай.
У китайських літописах за 1054 рік йдеться про появу дуже яскравої зорі на небі, котру перед тим не було видно (з навч. літ.);
Китайські студенти говорять, що серед іноземних мов їм найлегше вивчати українську, близьку до рідної мови за фонетичним складом (із журн.);
// Характерний для культури й побуту Китаю.
Вони розташувалися за найкращим столиком. Він був заставлений закусками з десяти-дванадцяти страв китайської кухні (І. Роздобудько);
У китайському календарі початок нового року падає на перший молодик після зимового сонцестояння (з наук.-попул. літ.).
2. Уживається як складник деяких ботанічних назв.
Веселий промінь сонця йшов через вікно, розсипався поміж зеленим листом китайської троянди (І. Нечуй-Левицький);
Лукія на мить кидає роботу й милується півтораметровим віялоподібним листям китайської пальми (О. Донченко);
В кiмнатi пахло справжнiм запашним китайським чаєм (Ю. Яновський);
Листочки китайського ясена .. дуже добре допомагають від ангіни (С. Андрухович);
Лимонник китайський розмножується вегетативним способом та насінням (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)