китайський

КИТА́ЙСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до кита́йці і Китай.

У китайських літописах за 1054 рік йдеться про появу дуже яскравої зорі на небі, котру перед тим не було видно (з навч. літ.);

Китайські студенти говорять, що серед іноземних мов їм найлегше вивчати українську, близьку до рідної мови за фонетичним складом (із журн.);

// Характерний для культури й побуту Китаю.

Вони розташувалися за найкращим столиком. Він був заставлений закусками з десяти-дванадцяти страв китайської кухні (І. Роздобудько);

У китайському календарі початок нового року падає на перший молодик після зимового сонцестояння (з наук.-попул. літ.).

2. Уживається як складник деяких ботанічних назв.

Веселий промінь сонця йшов через вікно, розсипався поміж зеленим листом китайської троянди (І. Нечуй-Левицький);

Лукія на мить кидає роботу й милується півтораметровим віялоподібним листям китайської пальми (О. Донченко);

В кiмнатi пахло справжнiм запашним китайським чаєм (Ю. Яновський);

Листочки китайського ясена .. дуже добре допомагають від ангіни (С. Андрухович);

Лимонник китайський розмножується вегетативним способом та насінням (з газ.).