китаєчка
КИТА́ЄЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до кита́йка¹.
Ой того я хлопця люблю, ото моя душка, Що червона китаєчка коло капелюшка (з коломийки);
Трути-зілля не найшла [удова], Та синів двох привела, В китаєчку повила І на Дунай однесла (Т. Шевченко);
Гуляй, свободо. Козакуй! Жупан, і шапки, і дукати – За жменьку пороху і куль, За мить високої тривоги, За право жити навмання. За ту китаєчку убогу. За того сивого коня (П. Гірник).
Словник української мови (СУМ-20)