кихкотіти
КИХКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм.
Підсил. до ки́хкати.
Діти розлазяться по хаті, як котенята, припадають до землі, кихкотять, удержуючи сміх (С. Васильченко);
Левонтій неспокійно засовався на стільці, потім закихкотів: – Ких, ких, ких, ких... Кахи!.. Кахи!.. (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)