кихкотіння

КИХКОТІ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. кихкоті́ти.

Блуд Асмусович підтримав дядьків смішок – навіть спробував закихкотіти, як у давніші часи. Блудове кихкотіння здавалося несправжнім і наганяло сумні думки (І. Білик);

Андрій здригнувся від моторошного кихкотіння надворі (Є. Пашковський).