кицин

КИ́ЦИН, а, е.

Прикм. до ки́ця; належний киці.

Стоїть цілий кицин дім, Лиш коточок зажуривсь, Бо хвосточок присмаливсь (з народної пісні);

Матіоли схилили квіточки, натрусили на кицину шерстку свого прекрасного запаху (В. Багірова).