класовий
КЛА́СОВИЙ, а, е.
Стос. до суспільних класів, їхніх взаємовідносин.
Його [І. Франка] цікавить боротьба двох елементів: гордого, егоїстичного боярства, що живе тільки для себе, для своїх вузьких, класових інтересів, – з нижчим, біднішим класом народу (М. Коцюбинський);
Сучасна соціологія розглядає класову боротьбу як один із окремих випадків соціального конфлікту (з наук. літ.);
Анти перебували на стадії розкладу первіснообщинного ладу й формування класових відносин (з наук.-попул. літ.);
В. Винниченко гаряче, майже публіцистично виявляє своє ставлення до боротьби селян і їхніх ворогів, наповнюючи свої оповідання революційністю, художньо втілюючи класову солідарність (з навч. літ.);
// Власт. тому чи іншому класові, його ідеології.
– А на поповнення, Савочко, не надійся... Так що прояви там побільше хоробрості, класової ненависті, чув? (О. Довженко);
У давнину вуалі використовувалися для позначення класового чи релігійного статусу, в сучасному світі – ще й як прикраса для дамського капелюха або зачіски (з наук.-попул. літ.);
Заперечуючи класовий підхід, християнські демократи ХІХ ст. прагнули представляти всі верстви населення, отримуючи свої голоси від усіх соціальних груп (з наук.-попул. літ.);
Під люмпенами розуміють представників суспільних прошарків, що в соціальній ієрархії стоять поряд із пролетаріатом, але зазвичай не наділені класовою свідомістю (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)