клеєварка

КЛЕЄВА́РКА, и, ж.

1. Жін. до клеєва́р.

Кілька років жінка відпрацювала клеєваркою на місцевому меблевому комбінаті (з газ.).

2. Прилад для варіння клею.

Клеєвий розчин необхідно варити у спеціальній клеєварці з подвійним дном і стінами, проміжок між якими заповнений водою (з навч. літ.);

Клеєварки та інші електронагрівальні прилади розташовують поза приміщенням теслярні (із журн.).

Значення в інших словниках

1. клеєварка — клеєва́рка 1 іменник жіночого роду, істота робітниця клеєва́рка 2 іменник жіночого роду посуд  Орфографічний словник української мови
2. клеєварка — -и, ж. 1》 Жін. до клеєвар. 2》 Посуд для варіння клею.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клеєварка — КЛЕЄВА́РКА, и, ж. 1. Жін. до клеєва́р. 2. Посуд для варіння клею. Клеєварку можна зробити з двох консервних банок різного діаметра (Гурток «Умілі руки..», 1955, 234).  Словник української мови в 11 томах