клинцюватий

КЛИНЦЮВА́ТИЙ, а, е.

Схожий на клинець (у 3 знач.).

Всі мимохіть глянули на Коржа, що сидів .. і нервово кошлатив клинцювату борідку (С. Добровольський);

Варчук подає вузьку руку, похитує клинцюватою головою (М. Стельмах);

Хаблак знову замислився, обійнявши долонями вузьку, клинцювату голову (В. Дрозд);

Клинцювате письмо, яким послуговувались перси, знав у Мілеті лише купець-халдей (І. Білик);

Клинцюваті знаки видавлювали гострими паличками на глиняних табличках, які потім висушували або обпалювали у вогні (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. клинцюватий — клинцюва́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. клинцюватий — -а, -е. Формою, виглядом схожий на клинець (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клинцюватий — КЛИНОПОДІ́БНИЙ, КЛИНУВА́ТИЙ, КЛИНЦЮВА́ТИЙ, КЛИНКУВА́ТИЙ, КЛИНЧА́СТИЙ.  Словник синонімів української мови
4. клинцюватий — Клинцюва́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. клинцюватий — КЛИНЦЮВА́ТИЙ, а, е. Формою, виглядом схожий на клинець (у 1 знач.). Варчук подає вузьку руку, похитує клинцюватою головою (Стельмах, II, 1962, 44); Всі мимохіть глянули на Коржа, що сидів.. і нервово кошлатив клинцювату борідку (Добр., Тече річка.., 1961, 117).  Словник української мови в 11 томах