клинцюватий
КЛИНЦЮВА́ТИЙ, а, е. Формою, виглядом схожий на клинець (у 1 знач.).
Варчук подає вузьку руку, похитує клинцюватою головою (Стельмах, II, 1962, 44);
Всі мимохіть глянули на Коржа, що сидів.. і нервово кошлатив клинцювату борідку (Добр., Тече річка.., 1961, 117).
Словник української мови (СУМ-11)