клопітня
КЛОПІТНЯ́, і́, ж., розм.
Те саме, що кло́піт 1, 2.
Бабусі з онуком одна клопітня: такий непосидючий, так якусь шкоду і зробить (із журн.);
Усе життя людина кудись поспішає, бо ж усе хочеться встигнути, а тут і на роботі справи, і вдома клопітня щоденна (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)