1. Словник української мови у 20 томах

клопітня

КЛОПІТНЯ́, і́, ж., розм.

Те саме, що кло́піт 1, 2.

Бабусі з онуком одна клопітня: такий непосидючий, так якусь шкоду і зробить (із журн.);

Усе життя людина кудись поспішає, бо ж усе хочеться встигнути, а тут і на роботі справи, і вдома клопітня щоденна (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клопітня — клопітня́ іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. клопітня — див. турбота Словник синонімів Вусика
  3. клопітня — -і, ж., розм. Те саме, що клопіт 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. клопітня — КЛО́ПІТ (заняття, справа, робота, пов'язані з труднощами щодо їх виконання), КЛОПОТНЕ́ЧА розм., КЛОПІТНЯ́ розм., МОРО́КА розм., ЗАМОРО́КА розм., ЗА́ХІД розм., ТАРАПА́ТА діал., ПА́ТОРОЧ діал. Словник синонімів української мови
  5. клопітня — КЛОПІТНЯ́, і, ж., розм. Те саме, що кло́піт 1, 2. Така мені клопітня з ним. Словник української мови в 11 томах