1. Словник української мови у 20 томах

клопітно

КЛО́ПІТНО.

1. Присл. до клопітни́й 1.

Кілька разів водій спиняв авто, нашвидкуруч щось клопітно поправляв і знову їхав (Іван Ле).

2. кому і без дод., у знач. пред. Про стан неспокою, тривоги і т. ін.

Остапові чогось було трохи клопітно на душі. Він трохи боявся жінки (Б. Грінченко);

В біологічному кабінеті .. зараз дуже шумно й клопітно (О. Копиленко);

З такими цибатими підлітками в завеликих солдатських вушанках завжди клопітно, спробуй здогадатися, що такій голові раптом уроїться (Е. Андієвська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клопітно — кло́пітно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. клопітно — Присл. до клопітний 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клопітно — Кло́пітно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. клопітно — КЛО́ПІТНО. Присл. до клопітни́й 1. Остапові чогось було трохи клопітно на душі. Він трохи боявся жінки (Гр., II, 1963, 456); В біологічному кабінеті нашого дитячого будинку імені Крупської зараз дуже шумно й клопітно (Коп. Словник української мови в 11 томах
  5. клопітно — Клопітно нар. Безпокойно, хлопотно; хлопотливо. Словник української мови Грінченка