кляп

КЛЯП, а, ч.

1. Шматок ганчірки, паперу і т. ін., який всовують у рот людині, щоб не кричала.

Турок вийняв кляп з її рота. Галя закашлялася, з очей бризнули сльози, все лице горіло (С. Тельнюк);

Звенигорі всунули в рота шорсткий смердючий кляп (В. Малик);

Очі закривала широка чорна пов'язка, а рот був забитий кляпом (Д. Білий).

2. діал. Лацкан.

Робилося гаряче і свічки плакали, пускаючи свої стеаринові сльози на кляпи фраків (Б. Лепкий).

Значення в інших словниках

1. кляп — кляп іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кляп — -а, ч. Шматок ганчірки тощо, якого запихають у рот людині, щоб не кричала; затичка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кляп — КЛЯП, а, ч. Шматок ганчірки тощо, який всовують у рот людині, щоб не кричала; затичка. З вартовими біля воріт управились, навіть не пустивши в діло «фінок», просто забили кляпами кожному з них рота і кинули в кучугуру під паркан (Головко, II, 1957, 567).  Словник української мови в 11 томах