кляп
КЛЯП, а, ч.
1. Шматок ганчірки, паперу і т. ін., який всовують у рот людині, щоб не кричала.
Турок вийняв кляп з її рота. Галя закашлялася, з очей бризнули сльози, все лице горіло (С. Тельнюк);
Звенигорі всунули в рота шорсткий смердючий кляп (В. Малик);
Очі закривала широка чорна пов'язка, а рот був забитий кляпом (Д. Білий).
2. діал. Лацкан.
Робилося гаряче і свічки плакали, пускаючи свої стеаринові сльози на кляпи фраків (Б. Лепкий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кляп — кляп іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кляп — -а, ч. Шматок ганчірки тощо, якого запихають у рот людині, щоб не кричала; затичка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кляп — КЛЯП, а, ч. Шматок ганчірки тощо, який всовують у рот людині, щоб не кричала; затичка. З вартовими біля воріт управились, навіть не пустивши в діло «фінок», просто забили кляпами кожному з них рота і кинули в кучугуру під паркан (Головко, II, 1957, 567). Словник української мови в 11 томах