кляп
КЛЯП, а, ч. Шматок ганчірки тощо, який всовують у рот людині, щоб не кричала; затичка.
З вартовими біля воріт управились, навіть не пустивши в діло «фінок», просто забили кляпами кожному з них рота і кинули в кучугуру під паркан (Головко, II, 1957, 567).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кляп — кляп іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кляп — -а, ч. Шматок ганчірки тощо, якого запихають у рот людині, щоб не кричала; затичка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кляп — КЛЯП, а, ч. 1. Шматок ганчірки, паперу і т. ін., який всовують у рот людині, щоб не кричала. Турок вийняв кляп з її рота. Галя закашлялася, з очей бризнули сльози, все лице горіло (С. Тельнюк); Звенигорі всунули в рота шорсткий смердючий кляп (В. Словник української мови у 20 томах