кляштор
КЛЯ́ШТОР, у, ч.
Католицький монастир.
Багацько вже захопили [ляхи] православних церков і монастирів і поперероблювали їх на костьоли і кляштори (О. Стороженко);
– Я в Луцькому кляшторі вчився; на попа готовився (О. Кониський);
В церквах і в кляшторі задзвонили в дзвони (І. Нечуй-Левицький);
[Ружинський:] Сховайтесь у завулку коло Бернардинського кляштору (І. Кочерга);
Згадалася петиція настоятеля кляштору, підписана духовенством усіх трьох костьолів міста (Д. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)