клімакс
КЛІ́МАКС, у, ч.
1. фізл. Період згасання діяльності статевих і генеративних функцій на тлі вікових змін організму; клімактерій.
Впливаючи на нервову систему, нагідки понижують її збудливість й уповільнюють ритм серця при гіпертонічній хворобі внаслідок клімаксу в жінок (з наук. літ.);
Все вона знає і всюди побувала і всього зазнала: і Чехію, і Германію [Німеччину], офіцерська дружина, майорша, пенсія в сорок два, надбавка за всі гарячі точки, ранній клімакс, десятки знецінених ощадкнижок (Ю. Андрухович);
Євка розписала клаптик найпохабнішими зізнаннями в коханні і погрозами настання клімаксу, якщо він, сучий син, не з'явиться (І. Карпа).
2. біол. Кінцевий, відносно стабільний стан рослинності, що є наслідком закономірних змін рослинного покриву й характеризується рівновагою із загальнокліматичними умовами.
До 20–40-х років ХХ ст. проблему стійкості екосистем розглядали з позицій концепцій клімаксу та сукцесій, розроблених американським екологом Ф. Клеменсом (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)