клінкер
КЛІ́НКЕР¹, у, ч., спец.
1. Дуже міцна, сплавлена під час випалювання цегла, що не вбирає вологи.
По клінкеру дзвеніли ковані колеса важких возів (Ю. Збанацький);
Існує 13 типів мостіння вулиць. Найдавніший – із ламаного каменю, потім – брук із тесаних блоків, із кістки, лицьовий брук, брусковий, мозаїковий, брук із штучного каменю – клінкеру (із журн.).
2. Випалена до спікання цементна сировина у вигляді дуже твердих грудок; напівфабрикат для виробництва цементу.
Клінкер розмелюють у тонкий сірувато-зелений порошок, який надходить у продаж під назвою силікатного цементу (з навч. літ.);
Вапняк багатий на вуглекислий кальцій, а глина є двоокисом кремнію. З їхньої суміші одержують напівфабрикат цементу – клінкер (з наук.-попул. літ.);
Для того, щоб отримати цемент, клінкер перемелюють, додаючи хімічні компоненти, а потім випікають у печах (з газ.).
КЛІ́НКЕР², а, ч.
Вузький довгий веслувальний човен із дощаною обшивкою.
Його увагу привернув клінкер, який наздоганяв яхту (із журн.);
Тренери використовують клінкери переважно для опанування техніки веслування молодими спортсменами (з газ.);
// Вид обшивки дерев'яного судна.
Якщо обшивка човна являє собою клінкер (ребро на ребро), то жодні склеювання не застосовують (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)