кліп
КЛІП¹, КЛІП-КЛІ́П, виг.
Уживається як присудок за знач. клі́пати, клі́пнути.
І дивиться душа твоя з безодні зірко, однооко, і мов підморгує: кліп-кліп, мовляв, нічого, не журися (П. Мовчан);
Раїса сльози втерла, на мамку з татком – кліп-кліп (Люко Дашвар).
КЛІП², у, ч.
Короткометражний відеофільм, що супроводжує музичний номер, естрадну пісню, рекламу певних товарів, послуг і т. ін.; відеокліп.
Я тут маю касету з моїм... ну, новим кліпом (Ю. Андрухович);
Із вулиці гамір і чад – там знімають кліп і звучить фонограма (Ю. Іздрик);
Зірка .. вимагала від Марли негайної фотосесії в тому образі, який потрібен для кліпу (І. Карпа);
Музичні кліпи використовують на всіх каналах як своєрідну музичну паузу при формуванні програмової сітки (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)