кліп

КЛІП¹, КЛІП-КЛІ́П, виг.

Уживається як присудок за знач. клі́пати, клі́пнути.

І дивиться душа твоя з безодні зірко, однооко, і мов підморгує: кліп-кліп, мовляв, нічого, не журися (П. Мовчан);

Раїса сльози втерла, на мамку з татком – кліп-кліп (Люко Дашвар).

КЛІП², у, ч.

Короткометражний відеофільм, що супроводжує музичний номер, естрадну пісню, рекламу певних товарів, послуг і т. ін.; відеокліп.

Я тут маю касету з моїм... ну, новим кліпом (Ю. Андрухович);

Із вулиці гамір і чад – там знімають кліп і звучить фонограма (Ю. Іздрик);

Зірка .. вимагала від Марли негайної фотосесії в тому образі, який потрібен для кліпу (І. Карпа);

Музичні кліпи використовують на всіх каналах як своєрідну музичну паузу при формуванні програмової сітки (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кліп — кліп 1 іменник чоловічого роду короткий фільм кліп 2 присудкове слово незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. кліп — (від англ. to clip — робити вирізки, стригти) короткий кіно- або відеофільм, знятий як рекламний ролик, за сюжетом пісні тощо Словник іншомовних соціокультурних термінів
  3. кліп — [кл'іп] -пу, м. (на) -п'і, мн. -пие, -п'іў Орфоепічний словник української мови
  4. кліп — -у, ч. Те саме, що відеокліп. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кліп — КЛІП, КЛІП-КЛІ́П, виг. Уживається як присудок за знач. клі́пати, клі́пнути. Ішов Антон поміж станками, а очі кліп-кліп (Рад. Укр., 6.VI 1961, 2). Словник української мови в 11 томах